— Ви вже вечеряли? — поцікавився Нюхмумрик.
— Ні, ми не можемо повечеряти, — відповів Гемуль. — Ніяк не домовимося, кому мити посуд…
— Мудрикові! — випалила Чепуруля.
— Ні, мудрик не митиме, — заперечив Гемуль. — Він допомагав мені в садку… Займатися домашнім господарством повинні Мюмля та Чепуруля, бо ж вони жіночого роду. Хіба я не маю рації? Я готую каву й піклуюся, щоб усім було затишно. А Дядько-панько такий старий, що може робити все, що йому заманеться…
— А Гемуль тільки й знає, що керувати всіма! — обурено вигукнула Чепуруля.
Обоє не зводили з Нюхмумрика очей, з острахом чекаючи, що він скаже.