— Це їхній пращур, — пояснив Гемуль. — У ті часи вони ще мешкали за кахельними печами…
Погляд мудрика помандрував далі, до східців, що зникали у моторошній темряві горища.
— Може, в кухні тепліше, — здригнувшись, мовив він.
— Твоя правда, — сказав Гемуль. — В кухні затишніше.
Він підхопив тацю, і вони вийшли з вітальні.