— Що це таке?! — скрикнув Гемуль. — О, та це ж зовсім не літо… Це осінь!
Чомусь він уявляв собі, ніби в Долині Мумі-тролів завжди літо. Гемуль підійшов до будинку, зупинився перед східцями, що вели на ґанок, і спробував залитися тірольськими трелями. Та це йому не вдалося. Тоді він зарепетував:
— Гей-гей! Агов! Готуйте каву для гостей!
У відповідь мовчок. Гемуль знову загегейкав, зачекав якусь мить.
«Пожартую з ними», — замислив він, підняв комір, натягнув на носа капелюха, потім знайшов за бочкою з дощівкою граблі й, погрожуючи ними в повітрі, заволав: