Невдовзі з-за каменя з’явився Рибак у вельветовій куртці та дуже поношених штанах.
— Одяг пасує вам, ніби на вас шитий! — вигукнула Мама. — А тепер ходімо додому, вип’ємо кави.
Мумі-тато зауважив, що Мама сказала «додому», а не «до маяка». Таке трапилося вперше.
— Ні-ні-ні! — аж скрикнув Рибак. — Туди я не піду!
Він з жахом глянув на штани і щодуху кинувся геть, углиб острова, а потім зник з очей за повзучим ялинником.
— Віднесеш йому згодом термос, — сказала мама Мумі-тролеві. — Сподіваюся, ви не кинули віскі десь на березі, щоб його знову забрало море…