— Переконаний, ти збагнув би її, якби така логіка існувала, — впевнено сказав Мумі-троль. Він страшенно пишався, що Тато розмовляв з ним про глобальні, дуже важливі речі, і докладав неймовірних зусиль, щоб зрозуміти, про що ж мова.
— Ти так гадаєш? — запитав Тато. — Вважаєш, жодної логіки не існує?
— Без сумніву! — відповів синок, розпачливо сподіваючись, що дав правильну відповідь.
Кілька чайок злетіли на мисом і з ячанням закружляли понад островом. Прибій глухо гуготів десь під ними, здавалося, що то дихає море.
— Якщо так, то море живе, — міркував уголос Мумі-тато. — Гаразд, припустимо… Отже, воно поводиться, як йому заманеться… його неможливо збагнути… Якщо ліс боїться моря, то значить — воно жива істота?
Мумі-троль кивнув, йому аж в горлі пересохло від хвилювання.