— Можливо… — вів Тато далі, хвилюючись. — Я маю на увазі, що під покровом темряви відбуваються якісь таємничі зміни… Якщо ми також вийдемо у пітьму й тим самим поглибимо все, тобто сум’яття, то воно набере таких розмірів, що не зможе влягтися до ранку, коли ми прокинемося…
— Але ж, любий, — стурбовано урвала його Мумі-мама.
Мумі-тато почервонів як буряк.
По довгій хвилі зніченої мовчанки озвався Мумі-троль.
— Вони бояться, — пролепетав він.
— Гадаєш? — вдячно підхопив Тато. — Ти щось там казав…