То була неймовірно стара і сердита бабуся у довгій білій нічній сорочці. Вона перетнула кімнату й, відчинивши вхідні двері, сказала:
— Доброго вечора!
— Доброго вечора і вам, — відповів тато Мудрика. — Вибачте, що турбую, але чи не бачили ви випадково мого синочка, мого майже наймолодшого?..
— Він під канапою, — гукнула Маленька Мю.
— Вилазь, — попросив тато Мудрика. — Я вже на тебе не гніваюся.