Мама кивнула головою.
— Навряд, чи можна потоваришувати з морськими конячками, — сказала вона серйозно. — Не варто брати це близько до серця. Як на мене, достатньо милуватися ними, як милуються гарними пташками чи гарним краєвидом.
— Мабуть, твоя правда, — зітхнув Мумі-троль.
Мама з синочком прислухалися до вітру, що шугав над ялиновими хащами. Мумі-троль цілком забув про Мару.
— Я зовсім не потурбувався про почастунок для тебе, — мовив Мумі-троль.
— Не біда, — втішила малого Мама. — Почастунок може й до завтра зачекати. Ми навіть можемо влаштувати тут свято й запросити усіх, якщо захочеш. Цікаво було подивитися на твоє житло. Але мені вже час повертатися на маяк.