Мумі-тато довго мовчки роздивлявся Мамині малюнки, а потім пішов ставити на плиту воду для чаю. Обернувшись знову, він побачив, що мама намалювала велику синю пляму, а поверх неї щось таке, що очевидно мало би зображувати човна. Однак непереконливо.
— Послухай-но, — озвався Тато, — ось це тобі не вдалося.
— Вийшло трохи не так, як я задумала, — жалібно визнала Мумі-мама.
— Але ж задум був гарний, — потішив її Тато. — Гадаю, варто все ж знову повернутися до ґанку. Малювати слід лише те, що хочеться.
Після того вечора Мамин настінний розпис чимраз більше почав нагадувати Долину Мумі-тролів. Їй важкувато давалася перспектива, тож іноді доводилося виривати деякі деталі з контексту і малювати в якомусь іншому місці. Скажімо, кухонну плиту та фрагменти вітальні. Цілком неможливо зобразити усі кімнати, хіба по одній стіні з кожної, але це якось неприродно.
Найліпше Мамі малювалося перед заходом сонця, тоді у вежі було порожньо і тихо, а вона набагато виразніше бачила перед собою рідну домівку та Мумі-долину.