«Маленькій Мю таке б сподобалося, — подумала Мумі-мама й тихенько захихотіла. — Цікаво, де вона ночує? І Мумі-троль… Шкода, що мамам не можна ночувати поза хатою, коли їм цього захочеться. Хоча саме мамам це іноді конче необхідно».
Мумі-мама, як завжди, послала подумки своєму синочкові ніжне благословення. Мумі-тролеві теж не спалося на галявинці в ялиннику, він відчув мамине послання й радісно помахав вушком у відповідь.
Ніч була безмісячна і дуже темна.
Ніхто надто не переймався тим, що Мумі-троль пішов з дому, і він сам не знав, що відчував з цього приводу — полегкість чи розчарування.
Щовечора після чаювання Мумі-мама запалювала на столі дві свічки й давала йому з собою штормовий ліхтар. Мумі-тато звично застерігав: «Тільки ж не нароби пожежі! Не забувай погасити ліхтар, перш ніж заснути!»