— Гаразд, — сказав Мумі-троль. — Я візьму спальний мішок і штормовий ліхтар.
Повз вікно котилися клуби туману, здавалося, ніби вони відносили зі собою і їхню кімнату.
— Мені потрібно трохи блакитної фарби, — мовила сама до себе Мама.
Вона дозволила своїй жимолості вив’юнитися через вікно на білу стіну, де вона зухвало розцвіла великою, старанно вимальованою квіткою.
Розділ шостий