Мумі-троль сів на пісок. Лошичка розмовляла з ним… Вона пообіцяла повернутися! Місяць світитиме ще багато довгих ночей, лиш би не захмарилося. А він не буде запалювати штормового ліхтаря…
Мумі-троль раптом відчув, що у нього змерз хвіст, а озирнувшись, побачив, що пісок навколо нього вкрився крижаною скоринкою. Саме на цьому місці сиділа Мара.
Наступної ночі Мумі-троль зійшов на пляж без штормового ліхтаря. Місяць защербився. Коли від нього залишиться тільки маленький серпик, конячки подадуться на ігрища в інше місце. Мумі-троль знав це, передчував. Він мав із собою срібну підківку. Було дуже нелегко зважитися попросити її у Мами. Він почервонів по самі вуха й почувався страшенно незручно. Мумі-мама, ні про що не запитуючи, зняла підківку з цвяшка.
— Я її начистила порошком. Подивись, як блищить! — мовила вона звичним голосом. Ото й усе.
Мумі-троль ледь чутно прожебонів, що подарує Мамі щось інше натомість, і подався геть, підібгавши хвоста. Він не міг нічого пояснити їй про морську лошичку, ніяк не міг. От якби йому вдалося роздобути кілька черепашок. Мамам, без сумніву, більше подобаються черепашки, ніж кінські підкови. А для лошички, мабуть, не проблема, принести з морського дна кілька найбільших та найгарніших мушель. Якщо, звичайно, їй не байдуже до мами… Може, ліпше й не просити?..
Морські конячки не прийшли.