— Заспокойся. То все брехні… Хіба не бачиш, він знову вигадує.
І тато Мудрика вмить, щоб не встигнути й собі занепокоїтись, визирнув у вікно: маленький Братчик сидів на подвір’ї та наминав пісок.
— Скільки разів я просив тебе не брехати! — суворо сказав тато.
А мама схлипнула:
— Може, дати йому поза вуха?
— Не завадило б, — погодився тато. — Але саме зараз я щоеь надто втомлений. Хай хоча би визнає, що брехати негарно.