Він завмер, придивляючись. Ось тінь заворушилася, дуже-дуже повільно переповзла через скелю і зникла з очей. На рибака ніяк не подібно, той маленький і худий. Це було щось зовсім інше.
Мумі-троль струсив із себе заціпеніння і поспішив услід за Татом. Він нікому нічого про це не казатиме, доки сам не впевниться. Зрештою, Мумі-троль глибоко в душі сподівався, що він ніколи не дізнається, хто ж то сидить вечорами на острові й виє.
Прокинувшись посеред ночі, Мумі-троль довго лежав без руху, прислухаючись. Хтось його кликав… Хоча цілковитої певності в тому він не мав, може, наснилося… Ніч була такою ж спокійною, як вечір напередодні, усе навколо заливало каламутно-блакитне сяєво, серпик молодого місяця завис у небі над островом.
Намагаючись ступати якнайтихіше, щоб не побудити Маму з Татом, Мумі-троль устав з ліжка, підійшов до вікна, відчинив його й сторожко визирнув надвір. Він чув, як тихо набігають на берег хвилі, десь далеко скрикнув нічний птах, як пливуть у морі чорні пустельні острови. Ніщо не порушувало цілковитого спокою острова.
Ой, ні — унизу, на березі щось відбувалося. Чулося приглушене тупотіння швидких ніжок, плюскіт води — там щось-таки діялося. Мумі-троля охопило неймовірне хвилювання. Він був переконаний, що це стосувалося його, лише його і нікого більше. Він мусить бути там. Мумі-троль відчував усіма струнами своєї душі, що для нього дуже важливо опинитися на пляжі. Він змушений вийти у ніч і подивитися, що там відбувається. Хтось його кликав, йому нема чого боятися!
Уже біля самих дверей Мумі-троль згадав про сходи і завагався. Думка про кручені сходи, якими доведеться спускатися потемки, навіювала жах. Мумі-троль повернувся, щоб узяти зі столу штормового ліхтаря. На припічку він знайшов сірники.