Тато підняв мокрого носа, прислухаючись.
— Про ядучих мурашок! — повторив Мумі-троль. — Ти не знаєш, з ними можна порозумітися? Гадаєш, вони зрозуміють, якщо подати їм маленьку пропозицію, тобто я маю на увазі, чи зуміють вони її прочитати?
— Ядучі мурашки? — здивовано перепитав Мумі-тато. — Ні, вони нічого не розуміють… Я зараз зайнятий, треба відшукати тригранного каменя, який би допасувався поміж ось цими двома великими. Хвилеріз має бути міцним, споруджувати його повинен лише той, хто знає море…
Мумі-тато знову взявся до роботи, зануривши носа У воду.
Мумі-троль повернув праворуч уздовж берега й зупинився подивитись, як Мама порається у своєму майбутньому садку. Вона рівномірно розкладала на землі водорості, її лапи і фартушок вибруднилися, але усе її єство випромінювало щасливу зосередженість.
Мумі-троль підійшов ближче.