— Тату! — знову покликав Мумі-троль.
Мумі-тато оглянувся й помахав синочкові лапою.
— Бачиш, як точно ліг! Це буде причал, хвилеріз, розумієш!
Тато забрів у море і, натужно стогнучи, заходився котити дном ще більшого валуна, запхавши носа глибоко у воду. Піднімати й котити камінь під водою було набагато легше. Цікаво, від чого це залежить, чудувався Тато. Та головне, що при цьому почуваєш себе справжнім силачем…
— Хочу тебе про щось запитати! — загорлав Мумі-троль. — Про ядучих мурашок! Це важливо!