— Там є балони з газом, — похмуро відказав Тато. — Уся вежа заставлена балонами, але їх неможливо підключити.
— Може, бракує якогось гвинтика, — висловила здогад Мама. — Щодо мене, то я ніколи не довіряла газові. Він небезпечний і неприємний. Думаю, ліпше облишити цю затію, щоб ми усі не злетіли в повітря…
Мумі-тато зірвався з-за столу:
— Ти не розумієш! Я тепер наглядач маяка! Маяк мусить горіти! У цьому вся суть… Гадаєш, можна жити у маяку, який не працює? А як буде з кораблями у морі, які пливуть у темряві і будь-якої миті можуть розбитися об скелі у нас на очах?..
— Тато має рацію, — озвалася Маленька Мю. — А вранці хвилі викинуть на берег утоплеників: чепуруль, мюмль, мудриків, блідих та обвішаних зеленими водоростями.
— Не мели дурниць! — розсердилася Мумі-мама і, обернувшись до Тата, заспокоїла: — Якщо не сьогодні ввечері, то завтра тобі пощастить запалити маяка.