— Гаразд, — не заперечувала Мама. — А коли задощить, можеш спати з нами.
Залишившись на самоті, Мумі-мама повісила срібну підківку на цвяшок перед дверима. Потім підійшла до вікна і визирнула надвір. Вона переходила від одного вікна до іншого: навколо саме лише море, море та крикливі ластівки, жодної смужки суходолу на обрії.
На підвіконні останнього вікна лежав фломастер з кількома шматочками мотузки та гачок для плетіння невода. Мама побавилася фломастером, думаючи про щось несуттєве, намалювала на підвіконні маленьку квітку з гарно замальованими листочками.
Мумі-тато стояв, запхавши голову в комин печі.
— Тут пташине гніздо! — крикнув він. — Тому вогонь і не хоче горіти.
— Там хтось живе? — запитала Мама.