Зачекай… треба, щоб ти увійшла з квітами, так годиться… Зачекай хвильку!
Тато звернув до осикового гаю і заходився зривати квіти.
Мумі-мама роззирнулася на всі боки. Яка тут скупа земля! А каміння скільки! Купи каміння! Зовсім нелегко тут буде посадити садок…
— Що то за зляканий шепіт, мамусю! — ледь чутно прожебонів Мумі-троль.
Мама прислухалася.
— І справді, зляканий, — прислухавшись, погодилась Мумі-мама. — Але то лише осики, вони завжди так шепочуть.