— Он як! Скучив за Мумі-тролем? Ясна річ…
— Якщо хочеш, — вів далі Нюхмумрик, — я можу тобі пограти… Або розповісти якісь історії…
Крихітка визирнув з-поза кущів:
— Історії? Так-так, звичайно… Може, увечері… Ти вже вибач, але зараз я трохи поспішаю…
Світло-брунатний хвостик шмигнув у хащі вересу, зник на мить з очей, а потім віддалік з’явилися вушка Ті-ті-уу, він радісно загукав:
— Мої вітання Мумі-тролеві! А я мушу поквапитися жити, вже й так багато часу змарнував!