— Воно вже тут, — ледь чутно пролепетала Крихітка, примощуючись на снігу разом з родичами. — Можна поглянути? У вас така красуня-ялинка!
— І стільки смачного… — мрійно озвався один із родичів Крихітки.
— І справжні подарунки, — додав інший.
— Усе своє життя я мріяла побачити таке зблизька, — підсумувала сказане Крихітка і зітхнула.
Запала тиша. Полум’я свічок навіть не миготіло — надворі була тиха ніч. Крихітка і її родичі теж принишкли. Відчувалося їхнє захоплення, зачудування, відчувалося щораз сильніше… Зрештою, Мумі-мама присунулася до Тата і шепнула йому до вуха:
— Як гадаєш…