Нінні з маленьким кирпатим носиком на розлюченому личку та рудою гривкою стояла на мостинах причалу й шипіла на Тата, немов кішка.
— Не смій скидати її у велике грізне море! — скрикнула вона.
— Її видно! Її видно! — загукав Мумі-троль. — Яка ж вона гарненька!
— Теж мені — гарненька! — обурився Тато, оглядаючи свого покусаного хвоста. — Це найдурніша, найбезтямніша, найневихованіша дитина, яку мені коли-небудь доводилося бачити — з головою чи без!
Він ліг на причал, намагаючись виловити ціпком свого капелюха. Але якось так сталося, що Тато послизнувся і полетів сторч головою у воду. Він одразу ж виринув, став ногами на дно, виставивши голову над водою. У вуха йому набралося намулу.