Гемуль приймав усе, лиш би воно не спричиняло шуму.
Але входити до парку дозволялося тільки діткам.
Парк набував щораз фантастичніших обрисів. Посеред парку стояв будиночок з переробленої каруселі, там мешкав Гемуль. Кольоровий і перекошений, будиночок більше скидався на великий пакетик з-під карамельок, якого хтось зіжмакав і викинув у траву.
Усередині каруселевого будинку ріс шипшиновий кущ, що рясно червонів ягодами.
І ось одного гарного теплого вечора роботи в парку завершилися. Уже нічого більше не можна було ні додати, ані відняти, і Гемуля на мить охопив смуток, що усе закінчилося.