Гемуль звів погляд угору й крикнув:
— Чого витріщаєтеся? Марш до гемулів та скажіть, що я завтра не хочу ніякого обіду! Хай ліпше пришлють цвяхи, молоток, лампи, мотузки і дводюймові дошки! І не гайтеся!
Малята радісно засміялися і побігли додому.
— Хіба ми не казали! — вигукували гемулі, гупаючи одне одного по плечах. — Він нудьгує! Бідачисько засумував за своїм парком розваг!
І вони передали удвічі більше реманенту, ніж просив Гемуль. Окрім того, напакували харчів на тиждень, десять метрів червоного оксамиту, довжелезних смужок срібного й золотистого паперу, а ще, про всяк випадок, катеринку.
— О ні! — запротестував Гемуль. — Катеринки мені тут не треба! Жодного шуму та ґвалту!