— Воно й видно! — погодився Фредріксон, оглядаючи свого червоного з голови до п’ят племінника. Глянув на кривулясту ватерлінію і сказав: «Гм…» Потім подивився на назву корабля і знову сказав: «Гм, гм…»
— Я десь пропустив літеру? — сполотнів Верть. — Та скажи щось врешті, бо знову заплачу! Вибач! «Морська Серенада» — нелегка назва для написання!
— «Мурська Сиринада» — прочитав Фредріксон по літерах. Замислився на мить, а тоді сказав: — Заспокойся. Годиться й так.
Верть полегшено зітхнув і бігцем кинувся додому, щоб залишками фарби помалювати ще й свою бляшанку з-під кави.
А ввечері Фредріксон вибрав зі струмка невід. Яким же було наше здивування, коли ми витягнули з нього скриньку зі скляною покришкою для корабельного компаса, а в ній — металевий барометр, прилад для вимірювання атмосферного тиску! Донині дивуюся, як нам потрапила до рук така надзвичайна знахідка.