(Сподіваюся, ви зрозуміли, що він тут зобразив.)
— О, яке щастя! — утішився враз Верть. — Уявляєте, мої шестерні згодилися для твого винаходу!
Трапезу ми завершували у піднесеному настрої.
Племінник Фредріксона невимовно захопився новим заняттям, не гаючи часу почепив свого щонайбільшого фартуха та заходився фарбувати «Морську Серенаду» у червоний колір. Він взявся до справи так самовіддано, що червоним став не лише корабель, але й галявина та пів ліщинового чагарнику, а чогось червонішого за самого Вертя в ту мить мені ще ніколи в житті не доводилося бачити. Однак назву судна вивели ультрамариновою фарбою.
Коли все уже було готове, Фредріксон прийшов оцінити роботу.
— Гарно, хіба ні? — схвильовано запитав Верть. — Я дуже старався! Вклав усю свою душу!