— І мені теж?
— Чом би й ні, — пробурмотіла їжачиха, відшліфовуючи свою мисочку.
— Пані певна, що не пані Гемулева тут за господиню? — занепокоївся я.
— Хто? — перепила їжачиха.
Уявляєте? Щаслива істота! Ніколи не бачила пані Гемулевої!
— У пані Гемулевої великі ступні і жодного почуття гумору, — пояснив я. — Вона має великого, трохи приплюснутого носа, волосся росте розчухраним клоччям. Гемулева ніколи не робить того, що приносить задоволення, а лише те, що необхідно зробити, і постійно всіх повчає, і…