За якусь хвилю їм впало в око щось блискуче в траві, де вода вже зійшла.
— Напевно, діамант! — затамувало подих Крихітне Звірятко.
Зблизька виявилося, що то окуляри.
— Мабуть, пана Марабу, як ти гадаєш, мамо? — запитав Мумі-троль.
— Без жодного сумніву. Вернися і віддай йому окуляри. Він зрадіє. Тільки ж не затримуйся, бо твій бідолашний тато сидить десь голодний, змоклий і зовсім самотній.
Мумі-троль, наскільки йому дозволяли коротенькі ніжки, щодуху кинувся назад і ще здалеку побачив Марабу, який нишпорив у воді.