— Це моє крісло! — закричав великий Гемуль, який підбирав понад берегом меблі зі своєї їдальні. — Як ви посміли плавати на моєму фотелі!
— Гниле дрантя! — сердито відрізала Мама Мумі-троля, вилазячи на сухе. — Кому воно потрібне!
— Не дратуйте його, — прошепотіло Крихітне Звірятко. — Він може вкусити!
— Дурниці! — відповіла Мама. — За мною, дітоньки!
І вона рушила вдовж берега, доки Гемуль розглядав мокру оббивку свого крісла.