— Так їм і треба! — подумав сам до себе.
У ту мить на рукопис впала сливка, залишаючи по собі велику синю пляму.
— Клянуся власним хвостом! — скрикнув Тато. — Діти вже вдома!
Та відвернувшись від столу, побачив не дітей, а непрохідні хащі, всіяні жовтими ягодами. Він зірвався зі стільця, і на письмовий стіл градом посипалися сливи. Під стелею ворушилося плетиво галуззя, що поволі росло й тягнулося пагонами до вікна.
— Прокидайся! — заволав Тато. — Ходи сюди!
Крик Тата вихопив Маму зі сну, вона враз сіла на ліжку і вражено обвела поглядом кімнату, повну дрібних білих квіток, котрі звисали зі стелі гірляндами, помережані вишуканими зеленими листочками.