— І я! І я! — водночас загукали Крихітне Звірятко й Тюльпанна, усі поглянули на Маму.
— Що ж, — вона підійшла до вежі й постукала.
За хвильку у брамі відчинилося віконце, і звідти визирнув хлопчик з вогняно-червоним чубом.
— Ви зазнали корабельної катастрофи? — запитав він.
— Майже, — на мить завагавшись, відповіла Мама Мумі-троля. — Але в тому, що ми голодні, сумніву таки немає.
Хлопчик широко відчинив двері та запросив усіх до будинку, а угледівши Тюльпанну, низько вклонився, бо такого розкішного блакитного волосся йому ще ніколи не доводилося бачити. Тюльпанна також зробила глибокий реверанс, їй неймовірно сподобалася його червона чуприна. Друзі піднялися услід за господарем стрімкими крученими сходами до останнього скляного поверху, звідки на всі боки було видно море. Там посередині стояв стіл, а на столі парувала велетенська миска морського пудингу.