Гемуль натягнув сукню через голову.
— У вас, як мені видається, чудовий настрій! — бурчав Гемуль. — Не терплю зім’ятих торочок!
Та всім уже забракло сил на балачки. Друзі позасинали на розлогих гілляках дерева.
Вони були такі стомлені, що прокинулися аж о дванадцятій годині наступного дня.
У п’ятницю сьомого серпня панувало цілковите безгоміння та жахлива спека. Ніхто не знав, котра година, лише інстинктивно відчували — вже далеко не ранок.