— Погляньте на мене! — загукала Хропся. — Я навчилася! Я зуміла! Я зовсім не думаю, лише відчуваю…
— Хто б сумнівався! — буркнув її братчик.
За вправами минула година, врешті Нюхмумрик сказав:
— Тепер я вірю — ми впораємося. Час вирушати в дорогу!
— Я ще не готовий! Мені ще треба повчитися! — заблагав Чмих, крадькома кинувши погляд на морське дно.
— У нас немає часу, — не піддався на вмовляння Нюхмумрик. — Пильно вважайте на слизький намул та шпарини у дні. Ідіть за мною услід!