Хропся оглянула себе з ніг до голови — вона усе ще була жовтою.
— Бузкового, — вирішила вона. — Бузковий колір пасуватиме мені найліпше…
Мумі-троль шугонув до лісу, а Хропусь із Чмихом подалися по дрова та воду. Нюхмумрик запалив свою люльку. Він ліг горілиць і задивився на червоне небо.
— Ідея з печерою не така вже й погана, — мовив він задумливо. — Боїшся комети, Хропсю?
— Ні. Головне для мене — не бачити її. До того ж, я спробую думати про щось інше…
Чмих не знайшов питної води для зупи. Він добрів аж до трясовини, однак там не зосталося ані краплі води, лише глевкий намул на дні, а всі бідолашні водяні лілії погинули. Врешті-решт, звісивши сумно вуха, він почалапав назад до друзів.