— Ну ось, ти знову обламав кінчик свого олівця, — зауважила сестричка. — Ми, напевно, зможемо знайти прихисток у вашій печері. Може, пообідаємо?
— Звичайно! — скрикнув Мумі-троль. — Врятуємося у печері! Яка ж ти розумниця, Хропсю!
— У моїй печері! — наголосив знову Чмих. — Ми затулимо вхід камінням, заліпимо шпари в стелі, нанесемо туди купу їжі, а ще невеликого ліхтаря! Як цікаво!
— Для з’ясування цього питання неодмінно доведеться скликати ще одну нараду, — зауважив Хропусь. — Бо ж слід подумати про розподіл праці і таке інше…
— Ніхто тобі не боронить проводити наради, — втрутилася Хропся, — але зараз мені треба роздобути трохи дров. А ще принести питної води для зупи. І назривати букет лісових квітів для прикрашання обіднього столу.
— Якого кольору мають бути квіти? — зацікавився Мумі-троль.