Моторошні червоняві сполохи на небі стали яскравішими.
Хмари розсіялися, оголивши гірський краєвид, осяяний якимось наче неземним надвечір’ям.
Глибоко внизу ледь виднілася вузенька смужка ріки та темні плями лісів.
«Що ж, — подумав Нюхмумрик, — додому — то й додому. І панночка Хропся з браслетом на ніжці — ліпше, ніж без браслета, і байдуже, прилетить комета чи ні».
Четвертого серпня небо було безхмарним, однак сонце заслонила дивна тінь. Пропливаючи багряним небом над Самотніми Горами, вона якусь мить видавалася майже чорною.
Надворі потепліло. Друзі не спинялися всю ніч. Чмих почав вередувати.