Друзі пристали на пропозицію горобчика й невдовзі ласували смачним напоєм.
— Слухай, Гаврику, — звернувся до буки Шмигун, старанно луплячи печерного помідора чималеньким камінцем, — давно ми не читали щоденник Крива. Може, там є щось про цих ось ненажерливих потвор.
— Ай справді, давайте почитаємо, — погодився Гаврик і дістав із наплічника щоденник.
Зрада
30042 рік після замулення Джерел. Вогнень. День 1-й.
За мою голову Нарит призначив винагороду — тисячу золотих скорпів. Він завжди був скупим. За життя короля буків, тим паче єдиного в Місті конкурента-чарівника, можна було б заплатити й більше. Втім, що мені до того, скільки Наритові доведеться викласти за мене — живого чи мертвого. Щоправда, хотілося б сподіватися, що до цього не дійде й Наритові скорпи залишаться у нього.