Залишивши вчора зранку Співучий ліс, вся компанія Гаврика взяла курс на північ, до Курячого вулкана, де Петяка буцімто нещодавно бачив дракона. Надвечір другого дня на горизонті нарешті з’явилася височенна гора, вершина якої ховалася в густих бурих хмарах диму.
— Ого! — вигукнув Петяка. — Він часом не збирається вибухнути?
— Понтію, чи не вибух вулкана ти бачив у своєму видінні? — спитав Гаврик.
— Вулкана я не бачив, але… хтозна… хтозна…
— Давайте приземлимося й перепочинемо, — запропонував Шмигун. — Можливо, варто придивитися здалеку: чи не почнеться виверження. Он як він курить.
— На те він і Курячий, щоб куріти, — сказав Понтій. — Він, мабуть, постійно курить, тому так і називається.