— Я так і знала, — раптом із досадою вигукнула Джульєтта, — поглянь…
Попереду майнули невеликі комашині крила й коров’ячий хвіст крилуна. Крилуни були офіційними шпигунами і ябедами Нарита. Нишпорка, який несподівано виринув із туману неподалік Гаврика та Джульєтти, почав знижуватися в напрямку замку.
— Думаєш, він щось почув? — досить легковажно спитав Гаврик.
— Повз слонячі вуха крилунів рідко що пролітає. Проте… у замку все стане ясно…
Джульєтта приземлилася біля воріт замку прямо перед двома вайлуватими тролями, що охороняли вхідну браму. Здоровані тримали в ручищах по дебелій довбні. Це, власне, були молоді дубки, вирвані з корінням і абияк обчухрані зубами тролів.
Годинник на Ближній вежі показував за три хвилини п’яту.