— Я згоден, — промовив лепрехун і ледь помітно махнув буці рукою. — Я скажу, де щоденник.
Гаврик зрозумів жест Шмигуна й спрямував Джульєтту трохи нижче вікна.
— Молодець! — зрадів Нарит. — Взуттєве ательє — набагато приємніша річ, аніж тортури чарами. Ну, кажи…
— Хай відчинять вікно, бо той кляп не давав мені нормально дихати. Я ось-ось знепритомнію, — вдавав із себе кволого Шмигун.
Нарит наказав песиголовцям відчинити вікно.
— Я віддав щоденника… — почав повільно говорити лепрехун, наближаючись до рятівного вікна.