— Ідіть за нами, — гаркнув Білка.
Гаврик похапцем запхнув Смарагдову Книгу за пазуху.
Зовсібіч оточені грізними конвоїрами, Шмигун і Гаврик попленталися в Місто. Понтій сидів на плечі в буки, а Петяка — у Шмигуна.
— Нас не помилує Нарит, — бідкався на вухо Гаврикові Понтій. — Може, варто добровільно віддати йому Книгу й сподіватися, що чаклун залишить нас живими?
— Ти думаєш, що верзеш?! — обурився бука. — Це тепер, коли до мети залишилось якихось півкроку. Коли ми знаємо, де ув’язнено Крива…
— Крива?.. — отетерів пугач.