— Ходімо до Понтієвої печери, — стиха промовив Гаврик. — Шукатимемо Шмигуна.
— Добре, — кивнув Петяка і полетів уперед.
За хвилю він повернувся наляканий.
— Там щось велике і страшне! — заторохтів горобчик. — Воно когось їсть! Хоч би не Шмигуна.
— Біля печери?
— Еге ж, біля самісінької печери.