Минуло вже півдня, а каміння перед входом до печери Понтія наче й не поменшало.
Знесилений, Шмигун приліг на траві й задрімав.
Поспати вдалося недовго. Крізь сон лепрехун почув чийсь грубий, неприємний голос, який невміло виводив:
Земля в ілюмінаторі,
Земля в ілюмінаторі,
Земля в ілюмінаторі сумна!