— Тихо! — цитьнув Гаврик. — Не забувай, що ми в Наритовому замку…
— Саме так, — почувся чийсь голос.
У дверях, що зненацька розчинилися, постала чиясь постать зі смолоскипом у правиці.
— Саме так. Вітаю вас у Наритовому замку, — сказав незнайомець і підніс до обличчя палаючий смолоскип.
Перед Гавриком і Петякою стояв Геліус — Наритів блазень.
"Клянуся своїм черевиком…"