— Ги-ги-ги! Ой-ой-ой! Га-га-га!.. Ой, умру!.. — захлинався від сміху крилун.
Другий крилун починав дратуватися.
— Негайно кажи, чому смієшся, — прогугнявив він. — Може, з мене?
Петяка тим часом не припиняв лоскотати свого поневолювача. Той, силкуючись однією лапою почухати під пахвою, підняв іншу, під якою, власне, й орудував бадилинкою горобчик.
Другий же подумав, що його товариш справді кепкує з нього, та ще й показує на нього пальцем.
— Ну, зажди! — загарчав ображений крилун. — Зараз я тобі!..