Бій був запеклий. Дракони відчули, що це їхній останній шанс, і навіть без вогню одразу знищили багатьох мітлетунів. Вони ракетами кидалися на ворога й просто брали відьмаків на таран. Мої заклинання таки допомогли. Не всім відьмакам вдавалося уникнути зіткнень з розлюченими гігантами.
Проте, навіть помножені магією, сили драконів полишали їх. Драконів у небі ставало щораз менше.
Я сидів верхи на Спартові. Хранитель збив з мітел не один десяток ворогів. Я допомагав йому чарами, напускаючи на відьмаків заціпеніння й змушуючи галуззя мітел випускати листя, що виводило їх з ладу.
Однак через деякий час Спарт уже був єдиним драконом, що тримався в небі. Решта загинули.
Ми відбивалися, як могли, і відьмаків ставало дедалі менше. Та сталася біда…
Під час одного з карколомних повітряних піруетів Спарта з моєї сумки випала Смарагдова Книга. Цієї миті нас зовсібіч оточили відьмаки, і підхопити Книгу ми не змогли.