– І Мері побігла виконувати доручення.
– А як там Ебігел Пітере? – запитала Рейчел, пораючись біля коржиків.
– Та їй уже полегшало,– відказала Рут.– Я була там сьогодні, вранці, перестелила постіль, прибрала в домі. А потім прийшла Лі Гіллз, напекла хліба та пирогів на кілька днів. Я ще ввечері її навідаю.
– Ну, а я піду до неї завтра. Може, треба щось опорядити чи полагодити,– сказала Рейчел.
– Еге ж, це добре,– озвалася Рут.– Я чула, що Гана Стенвуд занедужала. Мій Джон був там учора ввечері. Треба буде завтра й собі піти.
– Нехай Джон приходить до нас завтра обідати, якщо ти сидітимеш у неї цілий день,–запропонувала Рейчел.
– Дякую, Рейчел. Там буде видно... А от і Саймон! До кухні зайшов Саймон Геллідей, високий кремезний чолов'яга в грубій куртці та крислатому капелюсі.
– Як живеш, Рут? – привітно мовив він, забираючи пухку ручку гості в свою широку долоню.– А як твій Джон?