Його зграбна постать, пружні ноги й жваве обличчя одразу ж збудили суперництво, і з півдесятка голосів
водночас вигукнули свою ціну. Наполоханий хлопчик боязко озирався, а звідусіль сипалися все нові пропозиції. Аж ось розпорядник
стукнув молотком. Хлопчика придбав Гейлі. Його штовхнули з підвищення до нового господаря, але він на мить зупинився й поглянув назад, де його нещасна стара мати, уся трясучись, простягала до нього немічні ,руки.
– Купіть і мене, паночку!.. Купіть, благаю вас... Бо як не купите, то я| помру!
– От як я тебе куплю, то ти таки вріжеш дуба,– відказав Гейлі.– Ні! – І одвернувся.
Торг за нещасну стару тривав недовго. Чоловік, що перед тим розмовляв з Гейлі і, як видно, мав досить жалісливу душу, купив її за якусь мізерію, і натовп цікавих почав розходитись.
Бідолашні жертви торгів, що багато років прожили разом в одного господаря, зібралися навколо вбитої горем матері, на яку жаль було дивитися.
– Чи не могли вже залишити мені хоч одного?.. Хазяїн же завжди казав, що його від мене не заберуть... завжди казав...– гірко ридаючи, повторювала вона.