– Покладімось на ласку божу! Як судилося, так усе й буде.
– Як на мене, це мала розрада,– відказала тітонька Хлоя.– Ет, та що там про це балакати! Ось я краще спечу коржа та зготую тобі добрий сніданок, бо хтозна, коли ти тепер такого скуштуєш...
Незабаром сніданок уже парував на столі. Того ранку місіс Шелбі увільнила тітоньку Хлою від роботи у "великому домі", і бідолашна жінка доклала всю свою снагу до тієї прощальної трапези. Вона зарізала й попатрала найдобірніше курча, спекла коржа – саме такого, який смакував чоловікові,– і виставила кілька таємничих глечиків, що з'являлися на столі тільки на великі свята.
– Ти ба, Піте! – зраділо вигукнув Моз. Оце то бенкет у нас сьогодні – І в ту ж мить схопив шматок курчати.
Тітонька Хлоя дала йому замашного ляпаса.
– Ану киш! Бідний тато останній раз снідає вдома, а вони, бач, зраділи!
– Хлоє!..– лагідно докорив їй Том.
– Ой, несила мені! – мовила тітонька Хлоя, затуляючи обличчя краєм фартуха.– Усе йде шкереберть, отож я й не тямлю, що роблю.