— Та вгамуйся вже, бовдуре! Не бовтай ногами!
Козла одразу ж перестала бовтатися і спокійно попливла за водою, бо колода, з якої її зробили, трималася на воді, наче пліт.
— А що означає слово «бовдур»? — поцікавилася Козла.
— Це вислів докору, — вніс ясність Тіп, якому стало трохи соромно від власної нестриманості. — Я так кажу, лише коли сердитий.
— Тоді мене тішить, що і я від себе можу називати й тебе бовдуром, — зауважила Козла. — Бо то не я придумала цю річку, не я пустила її впоперек дороги, так що тільки вислів докору годиться стосовно того, хто сердиться через те, що я впала в річку.
— Що ж, цілком справедливо, — погодився Тіп. — Визнаю, що був не правий.
І гукнув до Гарбузової Голови: